Відлуння Розстріляного відродження: повернення забутих голосів
Від забуття до музичних платформ
Після початку повномасштабної війни в Україні інтерес до письменників і поетів 1920–1930-х років суттєво зріс. Імена Валер’яна Підмогильного, Майка Йогансена та Євгена Плужника знову лунають у публічному просторі, виходячи за межі академічного середовища.
Проте їхня творчість – лише верхівка айсберга. «Поруч із цими постатями творили сотні інших авторів – яскравих, несхожих, із власним стилем і поглядом на світ. Саме їхня спадщина й стала ключовим фокусом проєкту «Загата», – пояснює команда ініціативи.
Повернення забутих голосів
Метою проєкту є повернення голосу тим митцям, яких радянська система знищила або змусила мовчати. Дослідники «Загати» відшукують маловідомі чи загублені тексти, а музиканти створюють на їхній основі пісні. Звуковий стиль проєкту поєднує елементи артроку, кантрі, фолку, народної манери виконання та мінімалістичних експериментальних прийомів.
Назви релізів витримані в стриманому літературному стилі: «Том 1», «Том 2», «Том 3». Серед композицій, які здобули широке визнання та мали сотні тисяч переглядів, – твори Ладі Могилянської, Марка Кожушного, Бориса Тенети, Романа Купчицького, Антіна Дикого, Дмитра Фальківського, Павла Грабовського, Марійки Дики, Івана Крушельницького та Мирослави Сопілки.
Павло Грабовський: голос із Сибіру
Одним із представлених авторів є Павло Грабовський (1864–1902) – український поет, лірик, публіцист та перекладач. Народившись у слободі Пушкарна (нині село Грабовське Сумської області), він навчався в Харківській духовній семінарії, звідки був виключений за зв’язки з народницькою організацією та поширення забороненої літератури.
Перебуваючи під наглядом поліції, Грабовський працював коректором у Харкові та служив в армії, не припиняючи революційної діяльності. У 1888 році його засудили на п’ятирічне заслання до Сибіру, а за протести проти дій тюремної адміністрації термін було збільшено. На засланні поет зав’язав листування з Іваном Франком і підготував до друку збірки «Пролісок», «З півночі» та «Кобза».
Людмила Волошка: голос із Житомирщини
Ще одна постать, представлена в проєкті, – Людмила Волошка (1887–1952), українська поетеса. Справжнє ім’я – Людмила Морозова-Курек. Народившись у селі Веприн на Житомирщині, вона дебютувала як поетеса у 1905 році. У Києві Волошка зблизилася з Оленою Пчілкою, яка друкувала її твори в журналі «Рідний край». З 1910 року вона мешкала в Житомирі, була активною діячкою місцевої «Просвіти» та редагувала газету «Волинські народні вісті». У 1917 році поетеса видала свою єдину збірку «Пісні волі». Після встановлення радянської влади Волошка переїхала до Погребища (Вінницька область) і повністю припинила публікувати поезію, працюючи вихователькою дитячого будинку та вчителькою.
Контекст зростання україномовної музики
За даними агентства, споживання україномовної музики в Україні зросло майже вдвічі порівняно з лютим 2022 року. Найближчим часом команда «Загати» планує презентувати сьомий альбом.
Проєкт «Загата» робить доступною спадщину репресованих митців для сучасних українців через зрозумілий формат – музику на популярних платформах. Це дозволяє новим поколінням пізнати голоси поетів, які були насильно вилучені з культурного простору радянською системою, і повертає їм місце в національній пам’яті.