Історичний спротив: прем’єра “Тіней забутих предків” 1965 року
Протест за сценарієм?
4 вересня 1965 року в київському кінотеатрі “Україна” відбулася довгоочікувана прем’єра культового фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Цей вечір став легендою дисидентського руху, навколо якого досі існує чимало міфів.
Одна з версій стверджує, що всі виступи на прем’єрі були частиною заздалегідь продуманого плану, в якому брав участь і сам режисер Параджанов. Проте, за спогадами одного з ініціаторів акції Івана Дзюби, Параджанов про їхній задум не знав. Лише троє – Дзюба, Юрій Бадзьо та Михайлина Коцюбинська – радилися, що і як робити. Решта учасників не були поінформовані, аби не зірвати акцію.
Дзюба згадував, що, хоча він розумів, що такий вчинок завдасть удару Параджанову, вирішив, що мовчати про арешти української інтелігенції – гріх. Сам режисер, дізнавшись про виступи, був “страшенно радий, захоплений, щасливий, що ця акція відбулася на його прем’єрі”.
КДБ спрацював миттєво?
Поширеною є також версія, що радянські спецслужби одразу зреагували на протести, скасувавши прем’єру та заарештувавши всіх учасників. Проте, за свідченнями очевидців, прем’єра таки відбулася, а реакція влади була дещо відтермінованою.
Іван Драч, який запізнився на показ, помітив, що кінотеатр був оточений працівниками КДБ, що свідчить про їхню настороженість. Проте в день прем’єри ніяких арештів не сталося. Натомість, учасники акції – Дзюба, Чорновіл, Бадзьо, Коцюбинська, Стус – були звільнені з роботи, виключені з КПРС чи аспірантури вже після події. Арешти відбулися пізніше – Дзюба і Стус були затримані лише у 1972 році.
Отже, радянська влада хоч і стежила за подіями, але не вдалася до миттєвих репресивних заходів безпосередньо на прем’єрі, обравши більш відтерміновану реакцію.
Прем’єра “Тіней” як початок нової хвилі репресій?
Деякі історики вважають, що несанкціоновані виступи на прем’єрі стали “останнім подихом” хрущовської “відлиги” і поклали початок масштабним репресіям в УРСР. Проте фахівці Інституту національної пам’яті зазначають, що певна лібералізація тривала до кінця 1964 року, а після приходу до влади Брежнєва КДБ відчув себе сильнішим і вдався до рішучіших дій проти інакодумців.
Остаточне завершення “відлиги” в Україні, на думку експертів, припадає на 1972 рік, коли першим секретарем ЦК КПУ став Володимир Щербицький. Таким чином, прем’єра “Тіней забутих предків” радше стала приводом для посилення боротьби з інакодумством, аніж її каталізатором.
Попри це, події 4 вересня 1965 року та доля їхніх учасників, включно із подальшими арештами, стали легендою, яку десятиліттями намагалася стерти офіційна радянська історія. Сьогодні ж ця історія продовжує надихати та зміцнювати дух нації, особливо в умовах російської окупації.
