Масштаб економічної кризи в Ірані
Інфляційний шок, спричинений значною залежністю країни від імпорту, мав негайні дестабілізуючі наслідки для іранського суспільства. Базові продукти харчування можуть поглинати весь місячний дохід пересічного іранця. Правозахисниця та експертка з Ірану Гіссу Ніа вважає, що економічний крах став каталізатором протестів, які відображають глибоке невдоволення іранським режимом.
Радикалізація протестів
Гасла протестувальників, такі як “Жінка, Життя, Свобода” та “Смерть диктатору!”, свідчать про радикалізацію руху. На відміну від попередніх хвиль протестів, які висували вимоги до керівництва щодо реформ, нинішні демонстрації спрямовані на повалення самої системи. Протестний рух об’єднує різні покоління та політичні погляди.
Історична роль базару
Те, що протести почалися в базарі, є знаковим зрушенням. Десятиліттями базар був економічною основою та опорою політичної стабільності режиму. Страйки торговців на Великому базарі Тегерана відіграли вирішальну роль в Ісламській революції 1979 року. Нинішні протести в базарі вдарили не лише по продовольчому постачанню, а й по консервативному хребту Ісламської Республіки.
Політична криза влади
Іранський президент Масуд Пезешкіан визнав, що якщо проблеми не будуть вирішені, уряд не зможе керувати. Це сприймається як заява про політичне банкрутство. Проект бюджету на 2026 рік передбачає підвищення податків на 62% при інфляції 50%, що багато людей сприймають як пограбування. Іранці більше не розрізняють “реформаторів” та “радикалів” у своєму політичному керівництві, а бачать весь політичний клас позбавленим довіри.
Вплив на суспільство
Економічна криза переросла в кризу іранського суспільства та інфраструктури. Заощадження знецінилися, а продукти харчування та ліки важко дістати і майже неможливо собі дозволити. Відключення води та електроенергії стали все частішими, зачіпаючи не лише маргінальні верстви, а й широкі верстви міського середнього класу.
Зміна ідеологічних пріоритетів
Протести в Ірані явно протистоять зовнішній політиці Ісламської Республіки, руйнуючи ідеологічне табу. Лояльність більше не розглядається як релігійна чи транснаціональна, а швидше з точки зору іранської держави та суспільства. Кожен долар, відправлений Хезболлі або Хамасу, тепер розглядається деякими як крадіжка в іранського народу.
