Родичі маріупольських захисників шукають правди та надії
Нещодавно під стінами Верховної Ради України зібралися родичі полонених оборонців Маріуполя. Їхня мета — нагадати владі та світовій спільноті про критичну ситуацію з бранцями, яких досі утримує Росія.
Історії родин, що чекають на звільнення
Серед учасників акції була Валерія Ткаченко, чий батько перебуває в російському полоні з 2022 року. За її словами, родина досі не отримала жодного підтвердження про його стан і щодня очікує хоча б найменшої звістки.
Схожа ситуація в сім’ї Тетяни, сестри полоненого бійця “Азову”. Дівчина дізналася про полон брата з відео виходу захисників із “Азовсталі”. Наталія, мати іншого бранця, статус якого Росія досі не підтвердила, розповіла, що лише свідчення звільненого військового допомогли дізнатися про долю її сина. Родина побоюється, що непідтверджені полонені можуть не потрапити до списків на обмін.
Дружина полоненого Ігоря Муляра, бійця “Азову”, заявила про необхідність міжнародного тиску. Її чоловіка засудили до тривалого терміну, а стан його здоров’я є важким.
Ситуація з полоненими Маріуполя
За даними керівника ГУР МО Кирила Буданова, у російський полон потрапили понад 800 бійців “Азову”, з яких понад 200 вдалося повернути. Проте значна частина досі перебуває в неволі вже четвертий рік.
У травні 2022 року відбувся великий обмін “1000 на 1000”, однак серед повернених не було військових 12-ї бригади “Азову”. Російська сторона самостійно визначала, кого включати в списки.
Президент Володимир Зеленський у листопаді висловив сподівання відновити обміни з РФ до кінця 2025 року. Водночас ГУР попереджав, що часті акції протесту можуть ускладнювати перемовини щодо обмінів, хоча родини вважають, що мовчання ще небезпечніше.
Важливість підтримки родин
Родини маріупольських захисників уже кілька років живуть у невизначеності та не мають гарантованої інформації про рідних. Підтримка теми полонених у публічному просторі допомагає посилювати міжнародний тиск на Росію та нагадує про гуманітарні зобов’язання щодо утримуваних військових. Для Києва це також питання довіри суспільства до процесів обміну та державної підтримки родин оборонців.
