Історичний центр Києва: виклики доступності для ветеранів
Зимові реалії для людей з інвалідністю
Повернувшись із фронту з пораненнями або ампутаціями, ветерани Третього армійського корпусу стикаються з новими викликами у повсякденному житті. Ян «Макгрегор» Клішаєв, один із таких військових, розповідає, що історичний центр столиці фактично закритий для людей з інвалідністю, особливо в зимову пору.
Поєднання старої архітектури, бруківки та погодних умов створює практично непрохідний простір для тих, хто пересувається на протезах або кріслах колісних. Ожеледиця змушує багатьох ветеранів рідше виходити з дому або відмовлятися від поїздок у центр міста.
«Бруківка дуже слизька. Я неодноразово падав навіть у центрі Києва. Піднявся і пішов далі — але далеко не кожен фізично може це зробити», — ділиться своїм досвідом військовий.
Недоступність закладів та сервісів
Крім проблем із пересуванням, ветерани стикаються з недоступністю закладів громадського харчування та інших сервісів у старій частині міста. Попри велику кількість сучасних кафе й ресторанів, значна частина з них не обладнана пандусами або безпечними входами, що унеможливлює відвідування для людей з інвалідністю.
Системний діалог як шлях до вирішення
Клішаєв наголошує, що проблема стала очевидною лише після початку масового повернення військових із фронту, адже раніше інклюзивність історичного середовища фактично не аналізували. На його думку, вирішення можливе через системний діалог між ветеранами, владою та бізнесом.
Він пропонує залучити Міністерство у справах ветеранів України до збору реальних звернень і створення переліку типових проблем. Йдеться про практичні кроки: від адаптації входів у заклади до переосмислення підходів до благоустрою історичних вулиць. Ветеран переконаний, що жива комунікація — спільні зустрічі ветеранів, чиновників і підприємців — може допомогти знайти баланс між збереженням історичної спадщини та створенням доступного міського простору.
Інклюзивність як ключовий виклик
Експерти зазначають, що питання інклюзивності стає одним із ключових викликів для українських міст, адже після війни кількість людей, які потребують безбар’єрного середовища, суттєво зросла. Це вимагає системного підходу та співпраці різних зацікавлених сторін.
