Святиня під Києвом: як відродилася церква, яку зруйнувала війна
Подорожуючи Київською областю, варто звернути увагу на один унікальний храм, що стоїть у селі Липівка Макарівської громади. Цю церкву Покрови Пресвятої Богородиці все частіше називають однією з найсильніших сакральних споруд сучасної України.
Історія цього храму сягає XVIII століття. Перша дерев’яна церква тут була зведена ще 1730 року. Проте Друга світова війна стерла її з лиця землі. Повоєнний “тимчасовий” храм також не зумів вистояти перед тиском радянської реальності.
Відродження святині
Сучасну Липівську Покрову звели завдяки меценатській ініціативі Богдана Батруха. За задумом, це зменшена репліка всесвітньовідомої Айя-Софії в Стамбулі, переосмислена в українському контексті. Архітектурно церква однобанева, побудована у пропорціях 1:3 і поєднує візантійську традицію з сучасною пластикою.
Особливого значення інтер’єру храму надали художники Анатолій Криволап та Ігор Ступаченко. Їхні розписи – це поєднання канону і сучасних матеріалів, потужна колористика, філософія “двоярусного символізму”. Частину розписів навіть двічі показували в київській галереї “Лавра” як самостійний художній феномен.
Слід війни
Під час повномасштабного вторгнення Липівська Покрова зазнала обстрілів. Постраждала баня, монументальні зображення архангелів, з’явилися воронки від снарядів. Проте художники ухвалили принципове рішення не ховати ці сліди руйнувань, а зробити їх частиною пам’яті. Діра в грудях архангела Уриїла стала символом війни – прямим і чесним.
Духовний центр поза столицею
Для киян Липівська Покрова – це рідкісна нагода побачити, як за межами міста народжується нова українська сакральна архітектура, не відірвана від традиції, але смілива у формі й змісті. Це маршрут на один день із Києва, приклад сучасної української культури поза столицею, жива розмова про віру, ідентичність і війну, простір, де мистецтво не тікає від реальності. Це храм, який варто відвідати всім, хто шукає справжніх сенсів за межами звичних маршрутів.
Як дістатися
Автомобілем: Житомирська траса (М06) → поворот на Макарів → Липівка. Приблизно 1 година.
Громадським транспортом: маршрутки від метро “Житомирська” або “Святошин” до Макарова, далі – місцева маршрутка або таксі.
Липівська Покрова – це не просто храм на Київщині. Це відповідь на питання, чи здатна українська культура творити під час війни. І відповідь – переконливе “так”.
